Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 922/2142/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 у справі№ 922/2142/14 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Реній Фарм"

про стягнення 101879,06 грн.,за участю представників сторінвід позивача:не з'явились,від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелла" у травні 2014 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реній Фарм" 96481,72 грн. основного боргу, 2056,99 грн. пені, 3023,89 грн. інфляційних втрат, 316,46 грн. 3% за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № И-2 від 01.04.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом дії договору поставки № И-2 від 01.04.2013 відповідачу поставлено товару на загальну суму 288563,72 грн., останній здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 192082,00 грн., тобто заборгованість склала 96481,72 грн. Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 08.04.2014 про оплату заборгованості за поставлений товар у сумі 96481,72 грн. у 5-денний строк з моменту її отримання. Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано, заборгованість у розмірі 96481,72 грн. не сплачено.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.07.2014 у справі № 922/2142/14 (суддя Доленчук Д.О.) позов повністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реній Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" 96481,72 грн. основного боргу, 2056,99 грн. пені, 3023,89 грн. інфляційних втрат, 316,46 грн. 3% за користування чужими грошовими коштами, 2037,58 грн. судового збору.

З врахуванням статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 509, статті 526, 530, частини 1 статті 628, статті 629, 712, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, видаткових накладних за договором та акта звірки взаєморозрахунків за договором, який складений між сторонами станом на 31.03.2014, суд дійшов до висновку, що відповідачем станом на 31.03.2014 товар за договором реалізовано, відповідачем здійснено оплату на суму 192082,00 грн., сума основного боргу за договором склала 96481,72 грн. Позивачем на адресу відповідача 08.04.2014 направлено претензію про оплату товару з моменту її отримання. Претензію отримано відповідачем 11.04.2014, тому сплатити суму основного боргу відповідач зобов'язаний у строк до 16.04.2014. З врахуванням частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, частини 6 статті 232, частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, частини 2 статті 625, статті 692 Цивільного кодексу України, умов пункту 7.2 договору щодо нарахування пені, Господарський суд дійшов до висновку про стягнення пені у розмірі 2056,99 грн., 3023,89 грн. інфляційних втрат, 316,46 грн. 3 % за користування чужими коштами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 у справі № 922/2142/14 (у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М. - головуючого, Бондаренко В.П., Тихого П.В) рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2014 у справі № 922/2142/14 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 у справі № 922/2142/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелла" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 у справі № 922/2142/14, а рішення Господарського суду Харківського області від 29.07.2014 у справі № 922/2142/14 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" прийнято та призначено до розгляду на 28.10.2014.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами 01.04.2013 укладено договір поставки № И-2 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався, в порядку на умовах визначених договором поставляти та передавати у власність відповідача визначений за договором товар, а відповідач - приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до пункту 2.1. договору, поставка товару здійснюється позивачем на підставі заявки відповідача (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 5 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до пункту 4.2. договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних.

Згідно з пунктом 4.3. договору, сума договору складається з вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації, один раз у 14 днів, після реалізації поставленого товару 3-м особам.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар кожні 30 днів.

Відповідно до пункту 6.1. договору, граничний термін реалізації товару є 6 місяців, після чого поставлений, але нереалізований, товар підлягає поверненню позивачу.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що з настанням строку, передбаченого пунктом 6.1. договору, позивач зобов'язаний вивезти нереалізований товар у 5-денний строк. Відповідач додатково повідомляє позивача про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору поставки від 01.04.2013 № И-2, договір дійсний з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору не надає заяву про розірвання договору.

Судом першої інстанції встановлено, що у процесі розгляду справи представником позивача серед наданих до суду документів (вх. № 19425 від 11.06.2014) надано письмові пояснення, в яких вказано, що відповідачем не виконано умови договору щодо складання та направлення звітів, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача про надання звіту про реалізацію товару. Звіти про реалізований товар відповідачем не надано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.04.2014 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про оплату суми основного боргу протягом 5 днів з моменту отримання претензії, 11.04.2014.

Відповідачем здійснено оплату товару на суму 192082,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "УкрСиббанк" від 06.06.2014.

Постанова підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним, обліковим документом у розумінні Закону про бухгалтерський облік і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської діяльності операції і встановлення договірних відносин є підставою виникнення обов'язку зі здійснення розрахунків за отриманий товар. Термін виконання грошового зобов'язання визначається за правилами, які встановлені частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України. Таким чином, підписання видаткової накладної зобов'язує розрахуватись за отриманий товар.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що акт звірки не може бути в якості належного доказу на підтвердження розміру заборгованості. Крім цього, зазначений акт містить посилання на видаткові накладні за березень 2014 року на загальну суму 96481,72 грн. Проте видаткові накладні у матеріалах справи не містяться, за винятком накладної № 2845 від 07.03.2014 на суму 2902, 39 грн. Позивачем поставлено товару на загальну суму 288563,72 грн., до позовної заяви надано копії 19 видаткових накладних, загальна вартість товару за якими складає 94494,70 грн. До матеріалів справи надано видаткові накладні за квітень-серпень 2013 року на загальну суму 94494,70 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вказані видаткові накладні відносяться до іншого періоду, та не підтверджують наявності у відповідача заборгованості, зазначеної у позовній заяві. Обґрунтований розрахунок заборгованості у матеріалах справи не міститься. Суму заборгованості 96481,72 грн. позивач підтверджує видатковими накладними за березень 2014 року, які до матеріалів справи не надано за винятком видаткової накладної № 2845 від 07.03.2014 на суму 2902, 39 грн., а з вимогами до суду звернувся до суду у травні 2014 року, тобто без дотримання граничного терміну реалізації товару 6 місяців, що визначено сторонами у пункті 6.1 договору. Крім цього, у пункті 6.2 договору поставки від 01.04.2013 № И-2 сторонами встановлено обов'язковою умовою для здійснення оплати за поставлений товар - реалізацію покупцем товару 3-м особам. У матеріалах справи не містяться первинні документи на підтвердження заявленої суми заборгованості та докази щодо строків оплати товару. Позивачем не надано розрахунку заборгованості із зазначенням видаткових накладних, тобто не вказано який саме товар реалізовано, але неоплачено відповідачем. Звіти про реалізацію поставленого відповідачу товару, складання яких передбачено пунктом 5.4 договору поставки від 01.04.2013 № И-2 та інші докази про реалізацію поставленого відповідачу товару за вказаним договором. Таким чином, не відбулось прострочення оплати товару.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 у справі № 922/2142/14 залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.